Про нас
Погода


Життя - це подорож, а не
пункт призначення

Steven Tyler

"Aerosmith"

Відгуки,

пропозиції,

коментарі

Поїхати подивитись на чудову природу, прозору річку, порибалити, поплавати під водою збирався з родиною давно.

Якщо подивитись в минуле, то, практично з дня народження старшої доньки (вже має свою родину), ми почали об’єднувати активні туристичні родини, самі приєднуватись до інших, дітей друзів брати з собою і подорожувати, подорожувати, подорожувати… І ці подорожі з часом перетворилися із звичайних туристичних походів в засіб пізнання навколишнього середовища, світа та … самого себе. Географія мандрів розширювалася, знайомства жвавішали і в один сонячний день нас друзі познайомили з чудовим інструктором водних походів. З того часу я зміг об’єднати своє захоплення підводним полюванням з водними, пішохідними та пізнавальними подорожами.

Сіверський Донець сьогодні одна з небагатьох річок, яку ще повністю не “зіпсувала” людина. Вона мені нагадала Рось 30-річної давнини, Сулу 20-річної давнини – тепер в ці річки зайти покупатись немає бажання. І я їхав з найкращими мріями та надіями…

Група зібралась невелика – 13 туристів з дітьми. 

Самим молодшим було близько 5 років.

В цей раз прийняли рішення їхати з
Києва на автобусі прямо до місця
початку подорожі, щоб зайвий раз не перевантажувати багаж – байдарки і запас харчів на 2 тижні. Водії (як завжди) наплутали маршрут і замість 10 годин ми їхали 12. Але як тільки приїхали на місце, побігли купатись – про всі негаразди в дорозі одразу забули.

Чергові готують вечерю, а інші уважно почали слухати інструктаж з порядку збирання байдарок та техніці безпеки – все треба буде робити самостійно – як збереш, так і попливе – завтра з самого ранку треба швидко збиратися і уходити.

 

Ранок зустрів нас хорошою погодою. Я завжди прокидаюсь на півгодини раніше головного інструктора щоб зробити зарядку, покупатись в чому мати народила… В цей раз вирішив перевірити прозорість води, тим паче що ввечері під деревом на протилежному березі бачив плескіт хижака. Взяв рушницю, одягнув маску з трубкою і – вперед. Вода здавалася теплою.

Одразу хочу сказати, що тільки в останні дні подорожі температура води знизилася до 20 градусів. Весь час була 24-26 градусів. Прозорість порадувала – 2 метри, але течія – в ластах проти течії вигребти не міг – після занурення для огляду хапався за рослини і замирав. Часу було небагато – за 20 хвилин я бачив тільки мелкотню – хижака не було. Це трошки зіпсувало мій настрій, але я налаштувався на краще.

Перший перехід цілий день жарило сонце.

Багато людей було на річці. Практично всі можливі стоянки були зайняті. Інструктор піддалася на прохання друзів пропустити одну вільну стоянку і – в цей день перехід замість половини дня пройшов до 9-ї вечора.

У мене ноги гули, не розгиналися, я не звик так довго сидіти в одному положенні без ніжного руху, хоча через кожні 2 години ми робили зупинки, щоб розім’ятися і покупатися. 

Наступний день була днівка. В цей раз похід загалом було сплановано так, що після одного ходового дня у нас була днівка. Для мене це було ідеально. 

Тому що зранку рибалки після відпочинку могли піти порибалити, а я свіженький – на полювання на 4-5 годин. Правда полюванням це тяжко назвати – в більшості насолоджувався підводними краєвидами і брав тільки трудову рибу. Брав стільки, щоб можна було нагодувати без залишків всю компанію.

Що ми тільки з рибою не робили – і жарили, і коптили, і уху варили. 

Але хочу зазначити, що для цієї річки риби мало – як і в інших, люди працюють сітками (іноді перегороджується вся річка завширшки), в деяких місцях виникала підозра на електровудки.

Наші мами також проявляли безмежні кулінарні здібності, чим радували не тільки дітей, а й дорослих.

 Діти відчули свободу і – почалося – з води витягнути неможливо, когось знайдуть, зловлять, організовують змагання… 

Побудова замків з піску, малювання фантазій – це було звичайною справою. Та взагалі, молоді помічники були молодцями – допомагали дрова знайти і принести, гілочок наламати, стерегли на березі улов, поки я переодягався або рибалки снасті ховали…

 Що ми змогли зловити – це були голавлі, щуки, окуні, лині і … один – але який – жерех.

На жаль, в місцях, де рибалки з берега ловили сомів та судаків, прозорість води була не більше півметра, тому мені не довелось пополювати. При підводному полюванні приходилось застосовувати різні тактики – і активний пошук, і лежача під корягою засідка (а на течії тримаючись за корягу або траву затримка дихання значно зменшувалася), і сплав… 

В тих місцях, де прозорість води досягала 2 метрів використовував арбалет 75 см. (на швидкій течії!), при гіршій прозорості – зелинку 80 см.

Щоб розім’ятися на днівках, завжди старалися влаштувати якісь ігри – волейбол, екстримстрибки в річку, місцеві подорожі. Одним словом – нудно не було.
Тільки один день нас трошки підвела погода – йшов проливний дощ. У кого намети було неправильно встановлені і місце неправильно вибрано – купалися в воді.

Інші відпочивали по-дорослому під заздалегідь натягнутими над похідною кухнею тентами.


 А останні 2 дні були присвячені “розминанню” наших мізків – екскурсії до Святогорського монастиря та місць бойової слави. Ніколи знання історії нікому не завадило…

 12 годин на автобусі – і ми вдома.  Я мрію влітку знову повернутися на цю річку…